нормувальниця

Étymologie

Nom dérivé de норма (« norme »), avec le suffixe -увальниця.

Nom commun

Cas Singulier Pluriel
Nominatif нормува́льниця нормува́льниці
Génitif нормува́льниці нормува́льниць
Datif нормува́льниці нормува́льницям
Accusatif нормува́льницю нормува́льниць
Instrumental нормува́льницею нормува́льницями
Locatif на/у нормува́льниці на/у нормува́льницях
Vocatif нормува́льнице нормува́льниці
Nom de type 5a selon Zaliznyak

нормува́льниця (normuvalʹnytsja) \Prononciation ?\ féminin animé (pour un homme, on dit : нормувальник)

  1. Normalisatrice.

Apparentés étymologiques

Cet article est issu de Wiktionnaire. Sauf mention contraire, le texte est disponible sous Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0. Des conditions supplémentaires peuvent s’appliquer aux fichiers multimédias.