нормувальник

Étymologie

Nom dérivé de норма (« norme »), avec le suffixe -увальник.

Nom commun

Cas Singulier Pluriel
Nominatif нормува́льник нормува́льники
Génitif нормува́льника нормува́льників
Datif нормува́льнику
нормува́льникові		 нормува́льникам
Accusatif нормува́льника нормува́льників
Instrumental нормува́льником нормува́льниками
Locatif на/у нормува́льникові,
нормува́льнику		 на/у нормува́льниках
Vocatif нормува́льнику нормува́льники
Nom de type 3a selon Zaliznyak

нормува́льник (normuvalʹnyk) \Prononciation ?\ masculin animé (pour une femme, on dit : нормувальниця)

  1. Normalisateur.

Apparentés étymologiques

Cet article est issu de Wiktionnaire. Sauf mention contraire, le texte est disponible sous Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0. Des conditions supplémentaires peuvent s’appliquer aux fichiers multimédias.