чинний

Étymologie

Adjectif dérivé de чинити (« causer, occasionner »), avec le suffixe -ний.

Adjectif

Cas Singulier Pluriel
Masculin Féminin Neutre
Nominatif чи́нний чи́нна чи́нне чи́нні
Génitif чи́нного чи́нної чи́нного чи́нних
Datif чи́нному чи́нній чи́нному чи́нним
Accusatif Nom. ou Gén. чи́нну чи́нне Nom. ou Gén.
Instrumental чи́нним чи́нною чи́нним чи́нними
Locatif чи́нному
чи́ннім		 чи́нній чи́нному
чи́ннім		 чи́нних

чи́нний (tšynnyï) \Prononciation ?\

  1. (Législation) En vigueur (en parlant d'une loi).
    • У Національній гвардії України використовується державна мова відповідно до чинного законодавства. : La Garde Nationale ukrainienne utilise la langue officielle conformément à la légsilation en vigueur.
  2. Actif, vivant.
  3. Vigoureux, fier.
    • чинний староста : un vieillard vigoureux.

Synonymes

  • (en vigueur) діючий
  • (vigoureux, fier) амбітний, гордий, гордівливий, гордливий, гордовитий, думний, думливий

Prononciation

Cet article est issu de Wiktionnaire. Sauf mention contraire, le texte est disponible sous Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0. Des conditions supplémentaires peuvent s’appliquer aux fichiers multimédias.