довголітній

Étymologie

Adjectif dérivé de літо (« été »), avec le préfixe довго- (« long ») et le suffixe -ній.

Adjectif

Cas Singulier Pluriel
Masculin Féminin Neutre
Nominatif довголі́тній довголі́тня довголі́тнє довголі́тні
Génitif довголі́тнього довголі́тньої довголі́тнього довголі́тніх
Datif довголі́тньому довголі́тній довголі́тньому довголі́тнім
Accusatif Nom. ou Gén. довголі́тню довголі́тнє Nom. ou Gén.
Instrumental довголі́тнім довголі́тньою довголі́тнім довголі́тніми
Locatif довголі́тньому
довголі́тнім		 довголі́тній довголі́тньому
довголі́тнім		 довголі́тніх

довголі́тній (dovholitniï) \Prononciation ?\

  1. Qui est âgé de nombreuses années.
  2. (Chronologie) Qui dure de nombreuses années.
  3. Qui exerce depuis longtemps.

Synonymes

Antonymes

Apparentés étymologiques

Prononciation

Cet article est issu de Wiktionnaire. Sauf mention contraire, le texte est disponible sous Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0. Des conditions supplémentaires peuvent s’appliquer aux fichiers multimédias.