віршувальник
Étymologie
- Nom dérivé de віршувальний, viršuvaľnyi (« versifié »), avec le suffixe -ик, -ik.
Nom commun
| Cas | Singulier | Pluriel |
|---|---|---|
| Nominatif | віршува́льник | віршува́льники |
| Génitif | віршува́льника | віршува́льників |
| Datif | віршува́льнику віршува́льникові |
віршува́льникам |
| Accusatif | віршува́льника | віршува́льників |
| Instrumental | віршува́льником | віршува́льниками |
| Locatif | на/у віршува́льникові, віршува́льнику |
на/у віршува́льниках |
| Vocatif | віршува́льнику | віршува́льники |
| Nom de type 3a selon Zaliznyak | ||
віршува́льник, viršuvaľnyk \Prononciation ?\ masculin animé (pour une femme, on dit : віршувальниця)
Apparentés étymologiques
- вірш
- ві́рша
- вірша́р
- вірша́та
- вірше́нція
- ві́ршик
- вірші́вка
- віршівни́к
- ві́ршник
- віршо́ваний
- віршови́й
- віршовни́к
- віршозна́вець
- віршозна́вство
- віршозна́вчий
- віршома́з
- віршома́зництво
- віршопи́сець
- віршопроду́кція
- віршоро́б
- віршоро́бний
- віршоро́бство
- віршотво́рення
- віршотво́рець
- віршува́льний
- віршува́льник
- віршува́льництво
- віршува́льниця
- віршува́ння
- віршува́ти