вичинити
Étymologie
Verbe
ви́чинити vytšynyty \Prononciation ?\ perfectif transitif de type 1a / imperfectif[s] : вичи́нювати, вичиня́ти
- Tanner (une peau d’animal).
Notes
Ce verbe présente un deuxième impératif possible : ви́чини (2PS), ви́чинімо, ви́чинім (1PP), ви́чиніть (2PP).
Conjugaison
| Présent (Теперішній час) | Futur (Майбутній час) | Passé (Минулий час) | |
|---|---|---|---|
| - | я ви́чину | masculin : ви́чинив | pluriel : ви́чинили |
| - | ти ви́чиниш | féminin : ви́чинила | |
| - | він, вона́, воно́ ви́чинить | neutre : ви́чинило | |
| - | ми ви́чинимо, ви́чиним | Impératif (Наказовий спосіб) | |
| - | ви ви́чините | - | 2PS : ви́чинь |
| - | вони́ ви́чинять | 1PP : ви́чиньмо | 2PP : ви́чиньте |
| Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник) | Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник) | ||
| - | - | ||
| Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник) | Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник) | Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма) | Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник) |
| - | ви́чинений | ви́чинено | ви́чинивши |