тріумфуючий

Étymologie

Participe présent actif du verbe тріумфува́ти (« jubiler, triompher »).

Adjectif

Cas Singulier Pluriel
Masculin Féminin Neutre
Nominatif тріумфу́ючий тріумфу́юча тріумфу́юче тріумфу́ючі
Génitif тріумфу́ючого тріумфу́ючої тріумфу́ючого тріумфу́ючих
Datif тріумфу́ючому тріумфу́ючій тріумфу́ючому тріумфу́ючим
Accusatif Nom. ou Gén. тріумфу́ючу тріумфу́юче Nom. ou Gén.
Instrumental тріумфу́ючим тріумфу́ючою тріумфу́ючим тріумфу́ючими
Locatif тріумфу́ючому
тріумфу́ючім		 тріумфу́ючій тріумфу́ючому
тріумфу́ючім		 тріумфу́ючих

тріумфу́ючий (triumfujutšyï) \Prononciation ?\

  1. Triomphant, en liesse.
Cet article est issu de Wiktionnaire. Sauf mention contraire, le texte est disponible sous Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0. Des conditions supplémentaires peuvent s’appliquer aux fichiers multimédias.