поколиватися
Étymologie
- Verbe dérivé de коливатися, avec le préfixe по-.
Verbe
поколива́тися pokolyvatysja \Prononciation ?\ perfectif intransitif pronominal de type 1a / imperfectif[s] : колива́тися
Variantes orthographiques
Conjugaison
| Présent (Теперішній час) | Futur (Майбутній час) | Passé (Минулий час) | |
|---|---|---|---|
| - | я поколива́юся, поколива́юсь | masculin : поколива́вся, поколива́всь | pluriel : поколива́лися, поколива́лись |
| - | ти поколива́єшся | féminin : поколива́лася, поколива́лась | |
| - | він, вона́, воно́ поколива́ється | neutre : поколива́лося, поколива́лось | |
| - | ми поколива́ємося, поколива́ємось, поколива́ємся | Impératif (Наказовий спосіб) | |
| - | ви поколива́єтеся, поколива́єтесь | - | 2PS : поколива́йся, поколива́йсь |
| - | вони́ поколива́ються | 1PP : поколива́ймося, поколива́ймось | 2PP : поколива́йтеся, поколива́йтесь |
| Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник) | Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник) | ||
| - | - | ||
| Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник) | Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник) | Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма) | Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник) |
| - | - | - | поколива́вшись |