об’єднавчий

Étymologie

Adjectif dérivé du verbe об’єднати (« unir, unifier »).

Adjectif

Cas Singulier Pluriel
Masculin Féminin Neutre
Nominatif об’єдна́вчий об’єдна́вча об’єдна́вче об’єдна́вчі
Génitif об’єдна́вчого об’єдна́вчої об’єдна́вчого об’єдна́вчих
Datif об’єдна́вчому об’єдна́вчій об’єдна́вчому об’єдна́вчим
Accusatif Nom. ou Gén. об’єдна́вчу об’єдна́вче Nom. ou Gén.
Instrumental об’єдна́вчим об’єдна́вчою об’єдна́вчим об’єдна́вчими
Locatif об’єдна́вчому
об’єдна́вчім		 об’єдна́вчій об’єдна́вчому
об’єдна́вчім		 об’єдна́вчих

об’єдна́вчий (ob’jednavtšyï) \Prononciation ?\

  1. Relatif à l’unification ou à la fusion.
Cet article est issu de Wiktionnaire. Sauf mention contraire, le texte est disponible sous Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0. Des conditions supplémentaires peuvent s’appliquer aux fichiers multimédias.