здичавілий

Étymologie

Participe présent actif du verbe imperfectif здичавіти (« se déchaîner, devenir sauvage »).

Adjectif

Cas Singulier Pluriel
Masculin Féminin Neutre
Nominatif здича́вілий здича́віла здича́віле здича́вілі
Génitif здича́вілого здича́вілої здича́вілого здича́вілих
Datif здича́вілому здича́вілій здича́вілому здича́вілим
Accusatif Nom. ou Gén. здича́вілу здича́віле Nom. ou Gén.
Instrumental здича́вілим здича́вілою здича́вілим здича́вілими
Locatif здича́вілому
здича́вілім		 здича́вілій здича́вілому
здича́вілім		 здича́вілих

здича́вілий \Prononciation ?\

  1. Sauvage (dans le sens d’être redevenu à l’état sauvage).
  2. (Agriculture) Non cultivé (en parlant d'un champ).
  3. Abandonné, empli de mauvaises herbes (en parlant d'un jardin ou d'un champ).

Apparentés étymologiques

Synonymes

Cet article est issu de Wiktionnaire. Sauf mention contraire, le texte est disponible sous Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0. Des conditions supplémentaires peuvent s’appliquer aux fichiers multimédias.