відчинитися
Étymologie
Verbe
відчини́тися vidtšynytysja \Prononciation ?\ perfectif impersonnel intransitif pronominal de type 4c / imperfectif[s] : відчиня́тися
Conjugaison
| Présent (Теперішній час) | Futur (Майбутній час) | Passé (Минулий час) | |
|---|---|---|---|
| - | - | masculin : відчини́вся, відчини́всь | pluriel : відчини́лися, відчини́лись |
| - | - | féminin : відчини́лася, відчини́лась | |
| - | відчи́ниться | neutre : відчини́лося, відчини́лось | |
| - | - | Impératif (Наказовий спосіб) | |
| - | - | - | 2PS : - |
| - | відчи́няться | 1PP : - | 2PP : - |
| Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник) | Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник) | ||
| - | - | ||
| Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник) | Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник) | Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма) | Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник) |
| - | - | - | відчини́вшись |