поговорити
Étymologie
Verbe
поговори́ти pohovoryty \Prononciation ?\ perfectif transitif et intransitif de type 4c / imperfectif[s] : говори́ти
Conjugaison
| Présent (Теперішній час) | Futur (Майбутній час) | Passé (Минулий час) | |
|---|---|---|---|
| - | я поговорю́ | masculin : поговори́в | pluriel : поговори́ли |
| - | ти погово́риш | féminin : поговори́ла | |
| - | він, вона́, воно́ погово́рить | neutre : поговори́ло | |
| - | ми погово́римо, погово́рим | Impératif (Наказовий спосіб) | |
| - | ви погово́рите | - | 2PS : поговори́ |
| - | вони́ погово́рять | 1PP : поговорі́мо / поговорі́м | 2PP : поговорі́ть |
| Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник) | Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник) | ||
| - | - | ||
| Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник) | Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник) | Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма) | Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник) |
| - | - | - | поговори́вши |