моторизувати
Étymologie
- Verbe dérivé de мотор (« moteur »), avec le suffixe -изувати.
Verbe
моторизува́ти motoryzuvaty \Prononciation ?\ perfectif et imperfectif transitif de type 2a
- (Mécanique) Motoriser.
Conjugaison
| Présent (Теперішній час) | Futur (Майбутній час) | Passé (Минулий час) | |
|---|---|---|---|
| я моторизу́ю | я моторизува́тиму | masculin : моторизува́в | pluriel : моторизува́ли |
| ти моторизу́єш | ти моторизува́тимеш | féminin : моторизува́ла | |
| він, вона́, воно́ моторизу́є | він, вона́, воно́ моторизува́тиме | neutre : моторизува́ло | |
| ми моторизу́ємо, моторизу́єм | ми моторизува́тимемо, моторизува́тимем | Impératif (Наказовий спосіб) | |
| ви моторизу́єте | ви моторизува́тимете | - | 2PS : моторизу́й |
| вони́ моторизу́ють | вони́ моторизува́тимуть | 1PP : моторизу́ймо | 2PP : моторизу́йте |
| Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник) | Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник) | ||
| - | моторизу́ючи | ||
| Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник) | Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник) | Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма) | Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник) |
| - | моторизо́ваний | моторизо́вано | моторизува́вши |