культивувати
Étymologie
- Du français cultiver.
Verbe
культивува́ти kulʹtyvuvaty \Prononciation ?\ imperfectif transitif de type 2a
- (transitif et intransitif) Grandir (en parlant d’animaux).
- (transitif et intransitif) Cultiver, faire des cultures.
- (Par extension) Cultiver, développer (une qualité, un savoir…).
- (Par extension) Soutenir, privilégier (un projet…).
Apparentés étymologiques
- Noms : культиватор, культивація, культивування
- Adjectifs : культиваційний, культивований
- Verbe : культивуватися
Conjugaison
| Présent (Теперішній час) | Futur (Майбутній час) | Passé (Минулий час) | |
|---|---|---|---|
| я культиву́ю | я культивува́тиму | masculin : культивува́в | pluriel : культивува́ли |
| ти культиву́єш | ти культивува́тимеш | féminin : культивува́ла | |
| він, вона́, воно́ культиву́є | він, вона́, воно́ культивува́тиме | neutre : культивува́ло | |
| ми культиву́ємо, культиву́єм | ми культивува́тимемо, культивува́тимем | Impératif (Наказовий спосіб) | |
| ви культиву́єте | ви культивува́тимете | - | 2PS : культиву́й |
| вони́ культиву́ють | вони́ культивува́тимуть | 1PP : культиву́ймо | 2PP : культиву́йте |
| Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник) | Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник) | ||
| - | культиву́ючи | ||
| Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник) | Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник) | Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма) | Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник) |
| - | культиво́ваний | культиво́вано | культивува́вши |