коливати
Étymologie
- Semble provenir du mélange de колибати (« osciller ») et кивати (« hocher la tête »).
Verbe
колива́ти kolyvaty \Prononciation ?\ imperfectif intransitif de type 1a / perfectif[s] : поколива́ти
Dérivés
Prononciation
- Ukraine : écouter « коливати [Prononciation ?] »
Conjugaison
| Présent (Теперішній час) | Futur (Майбутній час) | Passé (Минулий час) | |
|---|---|---|---|
| я колива́ю | я колива́тиму | masculin : колива́в | pluriel : колива́ли |
| ти колива́єш | ти колива́тимеш | féminin : колива́ла | |
| він, вона́, воно́ колива́є | він, вона́, воно́ колива́тиме | neutre : колива́ло | |
| ми колива́ємо, колива́єм | ми колива́тимемо, колива́тимем | Impératif (Наказовий спосіб) | |
| ви колива́єте | ви колива́тимете | - | 2PS : колива́й |
| вони́ колива́ють | вони́ колива́тимуть | 1PP : колива́ймо | 2PP : колива́йте |
| Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник) | Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник) | ||
| - | колива́ючи | ||
| Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник) | Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник) | Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма) | Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник) |
| - | - | - | колива́вши |