двоїтися
Étymologie
Verbe
двої́тися dvojitysja \Prononciation ?\ imperfectif impersonnel intransitif pronominal de type 5a
- (en usage personnel) Se dédoubler, bifurquer.
Подорожні минули вже луг. Тут дорога двоїлася.
- Les voyageurs dépassèrent le pré. À cet endroit le chemin bifurqua.
- (en usage impersonnel) Se doubler.
У мене двоїться в очах.
- Je vois double.
Conjugaison
| Présent (Теперішній час) | Futur (Майбутній час) | Passé (Минулий час) | |
|---|---|---|---|
| - | - | masculin : двої́вся, двої́всь | pluriel : двої́лися, двої́лись |
| - | - | féminin : двої́лася, двої́лась | |
| двої́ться | двої́тиметься | neutre : двої́лося, двої́лось | |
| - | - | Impératif (Наказовий спосіб) | |
| - | - | - | 2PS : - |
| двоя́ться | двої́тимуться | 1PP : - | 2PP : - |
| Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник) | Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник) | ||
| - | двоячи́сь | ||
| Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник) | Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник) | Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма) | Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник) |
| - | - | - | двої́вшись |