абсолютизовувати
Étymologie
- Verbe dérivé de абсолют (« absolu »), avec le suffixe -изовувати.
Verbe
абсолютизо́вувати absoljutyzovuvaty \Prononciation ?\ perfectif et imperfectif transitif de type 2a
- (Philosophie) Absolutiser.
Conjugaison
| Présent (Теперішній час) | Futur (Майбутній час) | Passé (Минулий час) | |
|---|---|---|---|
| я абсолютизо́вую | я абсолютизо́вуватиму | masculin : абсолютизо́вував | pluriel : абсолютизо́вували |
| ти абсолютизо́вуєш | ти абсолютизо́вуватимеш | féminin : абсолютизо́вувала | |
| він, вона́, воно́ абсолютизо́вує | він, вона́, воно́ абсолютизо́вуватиме | neutre : абсолютизо́вувало | |
| ми абсолютизо́вуємо, абсолютизо́вуєм | ми абсолютизо́вуватимемо, абсолютизо́вуватимем | Impératif (Наказовий спосіб) | |
| ви абсолютизо́вуєте | ви абсолютизо́вуватимете | - | 2PS : абсолютизо́вуй |
| вони́ абсолютизо́вують | вони́ абсолютизо́вуватимуть | 1PP : абсолютизо́вуймо | 2PP : абсолютизо́вуйте |
| Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник) | Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник) | ||
| - | - | ||
| Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник) | Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник) | Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма) | Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник) |
| - | - | - | абсолютизо́вувавши |